Экспертно

Повернення дітей з інвалідністю в Дніпро. LB.ua не пустили в інтернат. Ми також дізналися версію польської сторони

"Почувши про повернення , діти питали: "Чому?"

Як пояснювала нам Ірина Грицай, дітей повернули, бо вони за 14 місяців не отримали в польському центрі належного медичного обстеження, а також бракувало персоналу для догляду. Із семи осіб, які супроводжували дітей з України, залишилося двоє, інші звільнилися через надмірне навантаження, проводити регулярну ротацію не вдавалося – центр розташований у горах, а транспортне сполучення буцімто складне.

Наскільки часто хотіли проводити ротацію – невідомо, адже, за словами директорки польського центру Беати Адамчук, три працівниці звільнилися в перший же місяць перебування в евакуації. І залишилися чотири людини, яких, очевидно, було недостатньо, бо, як пояснювала Грицай, до обов’язків осіб супроводу додатково ввійшло прибирання кімнат, прання білизни, миття посуду, купання дітей.

Польська сторона зазначає, що ще на початку попереджала керівництво інтернату про те, що послуги з догляду має повністю забезпечити українська сторона.

"Центр, офіційно запрошуючи вихованців Будинку дитини, не гарантував надання послуг з догляду, оскільки тут працюють інваліди, які є професійно та соціально активними, але інвалідність не дозволяє їм піклуватися про інших підопічних з інвалідністю, хоча вони часто все одно допомагали няням доглядати дітей", – пояснила Адамчук.

Так, за її словами, протягнули майже рік, хоча центр просив українську сторону вирішити проблему із супровідниками. Утім, за словами Адамчук, керівництво дніпровського інтернату сказало, що не має можливості направити інших нянь у Польщу. І вже в лютому заявило, що має намір повернути дітей в Україну.

Тоді в центрі вирішили самостійно найняти додаткових нянь: з 1 квітня 2023 року працевлаштували одну особу, а з 1 травня мали найняти ще одну няню, каже директорка центру. Також центр пропонував, щоб принаймні неповнолітні діти залишилися в Польщі, але українська сторона їх буцімто не захотіла розлучати. За словами заступниці голови ОВА, станом на 1 травня з дітьми в Польщі залишилося вже двоє із семи супровідників, котрі поїхали з дітьми з України.

Щодо медичного догляду: Адамчук запевняє, що зі свого боку вони гарантували постійний нагляд сімейного лікаря, консультації психіатра, візити до стоматолога та інших спеціалістів, реабілітаційні заходи та кваліфікованих фізіотерапевтів, "а поточні проблеми зі здоров’ям, про які повідомляли опікуни, вирішувалися негайно". Також у разі чого дітям забезпечували транспортування до медичних закладів.

"У нас було все необхідне для нормального існування", – каже керівниця центру.

Крім того, нібито була навіть пропозиція безкоштовних операцій і реабілітації дітей з перспективою покращення їхнього фізичного стану за підтримки Мальтійського ордену з Франції, чий представник відвідував дітей у центрі. Від цього, за словами Адамчук, керівництво інтернату відмовилося, не пояснюючи причин. Польська сторона забезпечила дітям нове обладнання та інвалідні візки, пристосовані до потреб кожного з них, зазначає Адамчук.

Цікаво, що ще 8 серпня 2022 року на сайті Дніпропетровської облради, посилаючись на слова директорки інтернату Валентини Булгакової, писали, що евакуйовані підопічні "забезпечені медичною допомогою, медикаментами та засобами реабілітації, проводяться їх регулярні обстеження щодо можливості надання спеціалізованої медичної допомоги чи реабілітації".

У квітні прийшло рішення Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Дітей наказали повернути в Україну. 15 травня 2023 року о 7:10 ранку до центру прибув автобус, яким дітей повезли до Львова.

"На жаль, ми не змогли оскаржити це рішення, про це було повідомлено низку інституцій у Польщі. Почувши про повернення в зону бойових дій, діти та молодь, сповнені страху, ставили запитання: "Чому ми маємо повертатися?" Просили притулку далі в Польщі, але вже не було часу", – каже Адамчук.

Боротися за кожну українську дитину. Виклики, які війна ставить перед реформою інтернатів

Візит у Дніпро

Багато що з відповіді директорки центру "Лаліки" суперечить офіційно озвучені версії військової адміністрації. Тому нам важливо було почути версію директорки інтернату, яка є безпосереднім учасником процесу і яка декілька разів за рік відвідувала дітей у центрі. Ми вирушили в Дніпро, щоб відвідати інтернат і поговорити особисто.

Також ми хотіли пересвідчитися, що всі діти, яких повернули, перебувають у хороших умовах у місцевій лікарні, де є укриття, і проходять необхідні медичні обстеження. Але…

22 травня місцева волонтерка публікує фотозвіт: вони привезли в Дніпровський будинок-інтернат памперси для дорослих, туалетний папір і кукурудзяні пластівці. На фото, зробленому під стінами інтернату, про що свідчить табличка, сидять у візках підопічні закладу – три дівчинки, дві з яких були в польському центрі і яких повернули минулого тижня в Дніпро. Чи означає це, що не всі підопічні зараз у лікарні, як запевняють сторони?

Підопічні інтернату

Підопічні інтернату

На місці з’ясувати це нам не вдалося. Далі воріт інтернату нас не пропустили. Так вийшло, що за нами прийшли ще три жінки, які принесли дітям торти і фрукти. Жінка, яка представилася завідувачкою господарством, сказала, що через ковідний карантин, продовжений наказом в.о. директора інтернату від 5 травня, нікого стороннього в заклад пускати не можна. При тому одна відвідувачка зазначила, що минулого тижня вона й колеги приходили до дітей, але ні їм, ні нам пройти це не допомогло.

Ворота інтернату

Ворота інтернату

Згодом до нас вийшов хлопець, який представився юристом. Він теж послався на карантин і сказав, що директорки інтернату немає на місці, поговорити ми з нею не зможемо. Через якийсь час він повернувся й повідомив, що пані Валентина все ж буде сьогодні в закладі і зможе нас вислухати, але не факт, що коментуватиме щось, адже рішення про повернення дітей належить обласній адміністрації. Нагадаймо, що і в документі, і в коментарі Грицай йдеться про те, що прохання лунало все ж від пані Булгакової.

Зрештою, директорки ми так і не дочекалися. Наступного дня ми зателефонували їй, пані Валентина сказала, що не може розмовляти і перетелефонує, але не зробила цього. Якщо керівництво закладу все ж зв’яжеться з нами і надасть широке пояснення, ми його обов’язково опублікуємо.

Без права на втечу. Історія одного випускника інтернатів для дітей з інвалідністю

Що буде з дітьми

На початку всієї цієї історії йшлося про те, що дітям мали знайти місця у відносно безпечних областях України. Голова Нацсоцслужби Василь Луцик казав, що такі місця активно шукають.

Днями з’ясувалося, що дітей знову евакуюватимуть за кордон – цього разу в Німеччину, а займається цим процесом заступниця голови ОВА Ірина Грицай. Вона підтвердила нам цю інформацію. Ми намагалися уточнити, коли дітей знову евакуюють, але Грицай не відповіла на це. Також не пояснила, що робитиме ОВА і керівництво інтернату, щоб уникнути проблем, через які минулого разу дітей повернули з Польщі. Так само, як і не відповіла, які послуги цим дітям надають у лікарні.

заступниця голови Дніпропетровської ОВА Ірина Грицай

заступниця голови Дніпропетровської ОВА Ірина Грицай

Запитань у цій історії, врешті, побільшало. Чому все ж повернули дітей; чому не проводили ротації супровідників; чому троє працівниць інтернату звільнилися ще в перший місяць евакуації; чи справді в дитбудинку немає укриття та ліфтів, як заявляють громадські діячі, і чому тоді там далі живуть підопічні; яких медичних послуг не вистачало дітям і які вони отримують тут, у Дніпрі? А головне – чому версія ОВА і польської сторони суперечать одна одній? Якщо керівництво інтернату все ж надасть нам обґрунтовані відповіді – ми їх охоче опублікуємо.

Сирітське коло

Але залишається чимало запитань і до інших сторін процесу: якщо ОВА розсилала листи з проханням допомогти вирішили проблеми, які виникли в польському центрі, в різні державні установи, посольства, Нацсоцслужбу, то чому повернення цих дітей стало таким відкриттям для держслужбовців і так довго не могли з’ясувати причину? І скільки ж ще дітей з 3 707 евакуйованих за кордон уже знову в Україні, в областях, які далі обстрілюють росіяни? А як повертатимуть інших і куди, головне – хто за це буде відповідальний, крім десятка установ, які транслюють занепокоєння й одну й ту саму інформацію, яка, схоже, подекуди не відповідає дійсності?